Під час свого перебування на посаді Ангела Меркель намагалася перешкодити прагненню України швидко вступити до НАТО, бо вже боялася військової відповіді з боку росії. Про це 70-річна колишня канцлерка пише у своїх мемуарах, які будуть опубліковані у вівторок, уривок з яких заздалегідь опублікувало німецьке видання ZEIT.
У книзі з програмною назвою «Свобода» Меркель описує пам’ятні зустрічі з канцлером СДПН Герхардом Шредером, тодішнім і майбутнім президентом США Дональдом Трампом і президентом росії Володимиром Путіним.
І вона також займає позицію щодо поточного розвитку подій: вона зізнається, що хотіла перемоги кандидата в президенти США від Демократичної партії Камали Гарріс, «від щирого серця», як вона пише.
«Я вважала це ілюзією»
Політику Меркель щодо України в Києві досі критикують. Тодішння канцлерка пише про вирішальний саміт НАТО в Бухаресті в 2008 році, коли йшлося про план надання Україні та Грузії статусу кандидата: «Я розуміла бажання країн Центральної та Східної Європи стати членами НАТО якнайшвидше, але : «Прийняття нового члена має принести більше безпеки не тільки їм, але й НАТО».
Вона побачила ризики щодо гарантованої контрактами присутності російського Чорноморського флоту на українському півострові Крим. «Такого поєднання з російськими військовими структурами ще не було ні в одного з кандидатів на вступ до НАТО. «Крім того, тоді лише меншість українського населення підтримувала членство країни в НАТО», – згадує вона.
«Я вважала ілюзією припускати, що статус кандидата на вступ захистив би Україну і Грузію від агресії Путіна, що цей статус мав би такий стримуючий ефект, що Путін пасивно сприйняв би розвиток подій. Чи можна було тоді уявити, що в надзвичайних ситуаціях країни-члени НАТО відповіли б військовою силою – матеріалами та військами – і втрутилися? Чи можна було б уявити, що як канцлерка я попросила би німецький Бундестаг про такий мандат для нашого Бундесверу і отримала за це більшість?»
Зрештою був досягнутий компроміс, але він мав свою ціну, як пише Меркель: «Той факт, що Грузія та Україна не отримали зобов’язання щодо статусу кандидата на вступ, був негативним для їхніх надій. Те, що НАТО також запропонувало їм загальну обіцянку членства, було для Путіна «так» членству в НАТО для обох країн, оголошенням війни».
«Вирішення проблем, схоже, не було його метою»
Під час її першої зустрічі з тодішнім новообраним президентом США у 2017 році в Овальному кабінеті Білого дому він запитав її про її стосунки з Путіним. «Він, очевидно, був дуже зачарований російським президентом. У наступні роки у мене склалося враження, що політики з автократичними та диктаторськими рисами зачарували його», – пише Меркель.
Наступна прес-конференція була важкою. Трамп дорікнув Німеччині, а вона відповіла фактами та цифрами. «Ми говорили на двох різних рівнях. Трамп з емоційної сторони, я з фактичної… Вирішення порушених проблем не здавалося його метою», – згадує вона. «Мені здавалося, ніби він намагається викликати у співрозмовника почуття провини. Коли він помітив, що я енергійно протестую, він раптом припинив свою тираду і змінив тему. У той же час, я думаю, він також хотів догодити людині, з якою розмовляв».
Трамп дивився на все з точки зору підприємця, який хотів володіти нерухомістю. «Для нього всі країни змагалися одна з одною, в якій успіх однієї був поразкою іншої. Він не вірив, що співпраця може збільшити процвітання всіх».
Під час приватної аудієнції з Папою Франциском через кілька місяців Меркель висловила свою стурбованість тим, що США під керівництвом Трампа вийдуть з Паризької кліматичної угоди. «Не називаючи імен, я запитала його, як він буде поводитися з принципово різними думками в групі важливих людей. Він мене відразу зрозумів і відповів просто: «Гни, гни, гни, але дивись, щоб не зламалося. «Мені сподобалося таке бачення».
Пам’ятною є також сцена, з якою Меркель прийшла на посаду в 2005 році: коли канцлер СДПН Герхард Шредер відмовився визнати свою поразку по телебаченню ввечері напередодні федеральних виборів і різким тоном пророкував переможці – хоча і з дуже малим відривом – що його партія ніколи б не допомогла їй потрапити до Канцелярії як партнера по коаліції.
«Я сиділа там так, ніби я не була частиною всього цього, а ніби я спостерігала цю сцену вдома перед телевізором. Я постійно казала собі: не вступай у клінч з іншими, тоді ти почнеш використовувати свій тон неправильно. Я цілком усвідомлювала, що переживаю щось особливе, але все це було досить несвідомо. «Я дуже сумнівалася, чи Герхард Шредер поводився б так само по відношенню до чоловіка», – згадує жінка, якій належало правити ще 16 років.
